І побачив жінку на Сході, і попросив у неї хліба. Жінка бавила маленьке дитя, була втомлена і зла. Вигнала вона вбогого, а в цей момент дитина всралася, і щоб підтерти ото, взяла жінка хліб, який на Сході роблять пласким, як блінчик (лаваш), і підтерла дитину, а потім бридоту ту кинула жебракові.
Розсердився Бог і хотів покарати людей, що не бережуть хліба, і прокляв колос, який раніше був вкритий зернами до самої землі. Доки йшов Бог із села до поля, за ним бігла собака і виблагала в Господа милості, щоб не карав він людей і не прирікав їх на голод. Змилувався Господь і залишив зернятка на самому вершечку колоска, аби пам'ятали люди про цінність хліба і милість божу.
А старі люди з тої пори кажуть, що всі ми їмо собачий хліб.
